Жити - значить боротися!
- Олена Вовк
- 28 мар. 2018 г.
- 1 мин. чтения
У кожного є такі місця, забути про які неможливо, хоча б тому, що там повітря пам’ятає твоє щасливе дихання
Еріх Марія Ремарк
Нестерпний біль пронизував 14-річного Сашка, щоразу як він чув розмови про те, що секцію легкої атлетики планують закривати.
В очікуванні найгіршого сценарію один за одним звільняються тренери, істотно рідшають ряди легкоатлетів (за рахунок їх переходу в новостворену секцію фехтування).
Щодень одне й те ж саме питання не давало спокою юному спортсмену: «Що ж робити? Що?».
Відповідь була однозначною: «Боротися. Тільки боротися».
«Ми любимо займатися легкою атлетикою, проте нас хочуть позбавити такої можливості. Навіть «великі» дяді не можуть пояснити нам, чому хочуть закрити секцію легкої атлетики», - лист приблизно такого змісту у 1978 році надіслав Олександр у редакцію газети «Піонерська Правда».
І ось диво – почули! За тисячі кілометрів звідси – у Москві – почули голос скадовчанина!
І все одно, що директор спортивної школи Роман Іванович прямо на стадіоні вилаяв, бо ж ніяк не міг второпати як можна було наважитися на такий відчайдушний крок.
Але ж почули! Почули!
Та й директор школи Євгенія Миколаївна викликала до себе і так по-материнські промовила: «Сашко, я знаю про твою пристрасть до спорту. Вважай, що я провела з тобою профілактичну бесіду».
Але ж почули! Почули!
У той момент секцію відвідували лишень двоє – Олександр Вовк і Костянтин Кудрявцев.
А невдовзі у школу влаштувався юний 24-річний Віктор Олексійович. І легкоатлетичне життя забуяло з новою силою!
27 березня 2018 року. Велика зала РБК імені Т.Г. Шевченка. Урочистості з нагоди 50-річчя Скадовської РК ДЮСШ.
Спогади виринули із круговерті пам’яті…
«Який же гарний був час. Вщент заповнений спортом. Пам’ятаєш?»
Спорт не потрібно любити. Спортом потрібно жити.
Віват, Скадовська РК ДЮСШ!
Многая літа, школо!
Comentarios