Гіркота радісної миті

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні Леся Українка «Contra spem spero!»

Масштабно та яскраво відлунали у місті Скадовську Чорноморські ігри. Вони стали своєрідним ковтком свіжого повітря, кавалком щастя, короткотривалою душевною відрадою для втомлених подіями останніх років українців.

Війна. Вона не щадить нікого. Тому й не оминула тендітні дитячі серця, неначе змусивши їх юних власників раніше попрощалися з дитинством, немовби завчасно подорослішали. Саме про це міркувала, слухаючи виступ 13-річної Софії Жукової з авторською!!! композицією «Молитва за Україну». «…Я молю, Боже, дай миру всім, я молю поверни живих синів…», - співала дівчинка, сумлінно пропускаючи кожне-кожнісіньке слово крізь власні душу та серце. І ноти ці були набагато щиріші, аніж в багатьох дорослих, що з гордістю б’ють себе в груди та голосно називають себе патріотами.

Особливі почуття переповнювали й під час виконання 15-річною Аліє Бекіровою кримськотатарської народної пісні «Dohtur»: у святкову фестивальну атмосферу раптом вривалися безмежний сум за народ, у якого теж своя війна, теж за право на власне існування, і водночас безмежна гордість за те, що не дивлячись ні на що, він є, він невтомно чинить опір, він безкомпромісно бореться за своє право жити й творити на рідному [НЕ ЧУЖОМУ] клаптику землі. І як тут не згадати Руслана Зейтуллаєва, політичного в’язня Кремля, який за тиждень до цього у своєму останньому слові проголосив: «Крим - перлина наших предків, які знали, як перетворювати його в квітник. І один з них, коли силовики обшукували будинок його онука, сказав: «Нам уже немає чого боятися. Коли я був у віці мого внука приходило НКВД, до мого сина приходили КДБ, а тепер - ФСБ. Подібні вам приходять і йдуть, а мій народ - залишається». Мій народ, залишайся!». І ось він. ОСЬ ВІН. Він таки залишився! Подивіться ж!

(Фото - Андрій Петров)

Протягом тих трьох днів юні українські обдарування разом із плеядою вітчизняних зірок творили нову історію фестивалю. І протягом тих трьох днів і до цієї миті мені не давало спокою питання: що ж істотно різнило це свято музики від усіх попередніх? І ось, нарешті, я віднайшла цю відповідь: народжені в її рамках позитивні емоції були приправлені якоюсь особливою гіркотою…гіркотою історичного моменту.

********* А ти все слухаєш, слухаєш, слухаєш талановитих артистів. І ти до біса щасливий від того… (А я ж бо була впевнена, що щастя і війна – поняття зовсім несумісні!)

Ти, врешті, розумієш що українські трагедії рясно та щедро просочили все навколо. І навіть нас із вами…

#Скадовськ #Чорноморськіігри #війна #кримськітатари