Про щастя, яке поруч

Пабло Пікассо якось промовив: «Мистецтво змиває пил повсякденності з душі». Дякую, генію, кращих слів на позначення моїх вражень і не віднайдеш!

Маленькі принцеси розглядають одна одну – мабуть, намагаються визначити, хто ж з них найгарніша! Серйозні маленькі принци непорушно сидять поряд.

«Не крутись, а то зачіска розпадеться. Ти чуєш? Інакше зараз підемо додому!» – поруч звертається мати до своєї донечки. Красуня миттю торкається своєї корони, трошки сумнішає, але все ж смиренно чекає початку дійства.

«Ой, та це вона з татом обіймалася!» – приговорює інша мама, роблячи останні штрихи на волоссі за допомогою блискучих шпильок.

Схвильовані викладачі прискіпливо оглядають усе навколо – востаннє перевіряють чи все готове до початку. Вони такі гарні в цих вишитих сорочках, такі гарні... Якби ж вони побачили себе зі сторони. Ех!

Останні секунди. Ну все, Посвята в першокласники оголошується відкритою!

А далі була магія. Лауреати конкурсів і педагоги віртуозно грали на музичних інструментах, вражаючи присутніх своєю любов’ю до вічного (мимоволі згадується Гіппократ зі своїм: «Мистецтво вічне, життя коротке»).

І ось нарешті свої танцювальні па демонструють «найдоросліші» учасники заходу. Так, можливо їх рухи й не були ідеальними, проте їх очі… так, саме очі були ідеальними. Цей блиск неможливо зіграти. Цей блиск неможливо купити. Цей блиск з’являється тільки від любові до справи, якою займаєшся.

Нам, дорослим людям, дуже часто не вистачає цього сяяння – того, що йде з середини душі, а не того, що даремно намагаємося змалювати на своєму обличчі. Постійна рутина відбирає занадто багато часу, і ми забуваємо про дійсно важливі речі – ті, що цілющі для нашої душі.

Є серед нас щасливі люди. У педагогів школи мистецтв є чудові шанси долучитися до їх числа, бо діти справді вміють творити дива! Це я вам вже з власного досвіду кажу! :)

#Україна #Скадовськ #Дитячашколамистецтв #діти