Совок. To be continued…
- Олена Вовк
- 20 февр. 2016 г.
- 2 мин. чтения

І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само
Ліна Костенко
Сьогодні в Скадовську було справжнє «патріотичне» дійство. Такий собі політичний маскарад.
Таке відчуття, що живу в постійному стані déjà vu. А, може, й справді переживаю одні й ті самі події? Змінюються образи, декорації, голоси, а результат – все та ж константа. На словах прощаємося з радянськими принципами, ратуємо за незалежну Україну, безкінечну кількість разів кричимо те дороге серцю справжнього патріота, «Слава Україні», і водночас «добровільно-примусово» колоною ведемо людей на мітинг. Нас не цікавлять їх політичні погляди, нам на це наплювати, бо ж треба створити масовку – привабливу картинку для офіційних сайтів місцевої влади!!
Замерзлі люди відігрівалися в неподалік розташованому «АТБ». Ну, хоч виручка в супермаркету буде кращою. Думаю, вони не сильно засмутяться.
От тільки я не можу позбутися відрази. НЕ МОЖУ! Те відчуття до сих пір переслідує мене. Воно інтоксикує організм, уражає кожну його клітину.
Ну навіщо все це? Навіщо всі ці потьомкінські мітинги? Навіщо всі ці приємні словесні обійми, які йдуть не від щирого серця? Повірте, збоку все видно (вкотре особисто перевірено).
Чому немає імперативу на участь у заходах виключно на добровільних, якщо хочете, ціннісних засадах? Так, нехай прийде маленька жменька людей, але вони точно будуть надійним патріотичним щитом міста. Тільки вони будуть тими, про кого сьогодні згадував чи не кожен виступаючий. Тими, які з дерев’яними щитами підуть на смерть. Бо їм болітиме Україна так, що терпіти буде вже несила. Бо вони любитимуть Україну так, як ніколи не зможуть мільйони. Вони гордо підуть у нерівний бій. Вони, а не масовка.
Необхідно, аби портрети героїв Небесної Сотні з’явилися в місцевих державних установах. На видному місці. Нехай кожен, проходячи повз, щоденно зазирає в очі навіки 17-річному Назару Войтовичу, 19-річному Роману Гурику, 22-річному Ігорю Костенко, 26-річному Артему Мазуру, 34-річному Андрію Мовчану, 83-річному Івану Наконечному, 19-річному Устиму Голоднюку, 22-річному Олександру Плеханову, 58-річному Володимиру Топію, 26-річному Олександру Храпаченко, 35-річному Андрію Черненко, 56-річного Віктора Швеця, 33-річному Максиму Шимко, 46-річному Олександру Щербанюку… усім тим, хто закрив собою всіх нас, в щирій надії в світле майбутнє своєї держави.
P.S. Ідейні люди були. Горсточка. Дякую!
Kommentare