Кожна велика мрія потребує маленьких кроків!

Євромайдан проник у серця мільйонів. Ми раділи кожній маленькій перемозі, нас переповнювало почуття гордості за свою націю, ми молилися, аби черговий штурм силовиків не досяг своєї мети, і ми… плакали, ридали, вмивалися гарячими слізьми за кожного невинно убієнного героя Небесної Сотні. Мабуть, чи не кожен за період революції пройшов свою персональну Голгофу, досяг, здавалось би, точки неповернення, перейшов Рубікон…

Під час усіх революційних перипетій зі мною була близька людина. Примітно, що до цих подій, вона фактично не цікавилася українськими політичними реаліями. І ось я власними очима спостерігала яскравий сплеск патріотичності, я бачила реальну небайдужість до того, що коїлося навколо. Пости в соціальних мережах, дискусії з політичної проблематики, участь у флешмобах, малювання транспарантів – все це, авжеж, було. Дійшло до того, що ця персона почала раніше за мене дізнаватися про події в країні і світі, і повідомляти мені про них (а не я їй, як було завжди). Проте було одне «але», яке я ніколи не розуміла: ця особа за все своє життя ні разу не користувалася своїм правом на волевиявлення (хоча можливість цю отримала ще раніше за мене). І коли я нагадала їй про це, то почула такі слова: «Та то я раніше не ходила на вибори, а тепер піду». Тоді я, зізнаюся, була приємно вражена!

Що відбулося потім? А надалі під різними приводами ні на президентські вибори, які були організовані через кілька місяців після революції, ні на послідуючі парламентські і місцеві виборчі перегони ця людина так і не пішла.

Я знаю, що це – не поодинокі випадки. Бо ж і сьогодні є достатня кількість людей, які занадто швидко втихомирилися, занадто швидко заспокоїли свій патріотичний порив. Найпростіше і водночас найважче завдання тих, хто досі внутрішньо горить, говорити з цими людьми, переконувати в необхідності продовження боротьби. І повірте, той хто захоче, той буде не лише слухати, а й чути вас. Але як би там не було, питання щодо причин такої поведінки залишається відкритим, і саме воно мене найбільше турбує.

Чого прагнуть усі люди? На моє особисте переконання, передусім, торжества справедливості. Коли нам кандидат у президенти Порошенко обіцяв, з-поміж усього іншого, «життя по-новому», то більша частина українських громадян віддала йому свій голос вже в першому турі. Люди щиро повірили словам, які, як ми нині спостерігаємо, аж занадто дисонують із діями. Те ж саме можна сказати і стосовно діяльності уряду. В таких умовах, розчарування захоплює в свої обійми багатьох людей, і вони резонно перетворюються в пасивних громадян своєї країни. Вони втрачають віру…віру в справедливість. Для того, аби їх розбурхати, повернути в русло активності необхідний яскравий приклад успіху або відчайдушних спроб його досягти. Наприклад, ним можна вважати результат об’єднання «Самопоміч» у моєму рідному Скадовську (перше місце до виборів у міськраду і мерське крісло). «Родзинкою» цієї політичної сили стало те, що вона згуртувала в своїх лавах найбільш активних діячів мого міста, учасників як місцевого, так і столичного Майдану. (Але цього може бути недостатньо, якщо принцип «де два українці, там три гетьмани» візьме гору в їх середовищі, як вже неодноразово було в нашій історії). Тепер їх головне завдання – це протягом наступних двох років (бо ж наступні місцеві вибори саме тоді!) довести на практиці свою ефективність у вирішенні місцевих проблем. І якщо скадовчани побачать реальні успішні дії, тоді з задоволенням віддадуть свої голоси саме цьому політичному об’єднанню. Тоді виникне велика вірогідність, що і розчаровані, зневірені люди легко знайдуть мотивацію і так само прийдуть на виборчу дільницю. І у мене живе надія, що серед них буде і моя близька людина, бо без досягнення цього мій особистий Майдан триватиме й надалі.

P.S. Із результатів всеукраїнських виборів місцевого ґатунку напрошується лише один тривіальний, але від того не менш важливий, висновок: влада – це дзеркальне відображення народу. І не Кернес намалював собі переможний квиток уже в першому виборчому колі. Ні, це зробили самі харків’яни: своїми діями або своєю бездіяльністю.

#революція #Євромайдан #Україна #вибори